Рух вічності

Спіраль — досить складний символ, який використовувався з часів палеоліту й пізніше з'являється в культурах Єгипту, на Криті, в Мікенах, Месопотамії, Індії, Китаї, Японії, доколумбовій Америці, Європі, Скандинавії, Британії. Спіраль широко застосовувалась у трипільській культурі і являла собою символ вічного життя, циклічний ритм розвитку Всесвіту. Як розбіжна й збіжна, вона означала збільшення й зменшення Сонця, прибування й убування Місяця, і, за аналогією, зріст і поширення, скручування й розкручування, народження й смерть, а також символізувала наступність. Спіралі, або повітряні вихрі асоціювались з прядінням і тканням павутини життя й завіси Богині- Матері, розпорядниці доль і ткалі ілюзій. Подвійна спіраль означала мінливі ритми еволюції й інволюції, дві півсфери, два полюси, ритми природи, Інь і Ян, прояв і непрояв. На Криті й у Мікенах скручені в кільця щупальця восьминога пов'язувалися зі спіраллю, громом, дощем і стихією води. Спіраль також пов'язана зі скрученою змією — енергією Кундаліні.

Спіраль має ту ж символіку, що й лабіринт, котрий, у свою чергу, пов’язаний зі знаком свастики й символізує реалії існування, блукання душі в прояві і її остаточне повернення до центру, до джерела. В найпотаємніших мясцях печер, які використовувались для життя людьми палеоліту, вчені-історики знаходять древні святилища та предмети культу — священні й найцінніші для тих мешканців речі. Саме ці місця позначались символом спіралі й свастики-лабіринту. В очевидь, таким чином древня людина несвідомо, спонтанно відображала символізм енергії Кундаліні —  дорогоцінної часточки Бога, захованої, подалі від "чужого ока" й впливу, в глибині кожної людської особистості.

Спіральні, свастичні (або меандрові) орнаменти дійсно символізували заплутаний лабіринт між двома світами, з якого вже не можна було проникнути з «того» світу в «цей». А от нанесення їх, приміром, на вишивку одягу, особливо ближче до грудей, «вмістилища душі», могло слугувати оберегом від злих духів, вихідців із потойбічного світу, які мали заблукати в тенетах лабіринту і витратити свою шкідливу силу. Адже, наприклад, у народів Далекого Сходу до наших часів збереглося повір'я, що нечиста сила може пересуватися лише по прямій лінії, а відтак вхід до житла має нагадувати міні-лабіринт, аби вберегти родину від зла.

 

"Будьте мудрі, як змії..."

Євангеліє від Фоми

На трипільській кераміці часто зустрічається зображення змії. Майже в усіх міфологіях змія пов’язана з родючістю, землею, жіночою твірною силою, водною стихією або дощем. У ведичних знаннях образ змії — це символ Кундаліні, космічної Первозданної Енергії, що перебуває всередині кожної людської особистості і має спіралеподібну форму. Значення «трипільської спіралі», як символу вічності життя й еволюційного розвитку, має подібне значення.
Культове значення вужа, доброї змії, також одного з основних символів Трипілля, відоме у багатьох народів. Вуж — охоронець усього найціннішого в сім’ї, родині, оселі. Він виступав уособленням добра, миру й злагоди.

Культ змії близько пов'язаний з культом Великої Матері і є найдавнішим на Землі. Зображення Всесвітньої Матері був першим образом Божественності. Про це свідчать історики. Розкопуючи старожитності, вони прийшли до висновку, що символічні образи, пов’язані з Богинею Матір’ю, з’явилися ще з часів палеоліту.

Саме фігурки жіночого образа — майбутньої Богині Матері людства, названі вченими венерами палеоліту, стали найпримітнішою рисою цього періоду для всієї Європи й Азії. Їх і досі знаходять на величезному просторі від Іспанії до Сибіру. Виготовлені з кістки, каменю, вирізані на скелях, деякі з них відображають образ реалістично, інші — схематично. Але є й щось загальне: жінка завжди перебуває в медитативно спокійній позі. Руки її складені біля грудей або на животі, голова опущена — справжній образ праматері, що несе добро своїм нащадкам, символ роду, охоронниця вогнища.

Змія — сила Богині Матері. Всі богині міфів й вірувань мали зв'язок зі змією. Ранньоарійські племена на теренах древньої України сповідували культ Великої Матері і шанували його в образі Змієногої чи Змієрукої Богині — скитської Апі, Деметри, Берегині, Богоматері та в інших образах. Грецька Афіна тримає змію в лівій руці. Ізіда в Єгипті чи Інанна в шумерів іноді відображалась у формі змії. Богиня Змія знаходиться також і в Азії – це китайська Богиня Нюва. В Америці — Сихуаткоатль — мексиканська Богиня доколумбового періоду. Апараджита й Калі (Індія), Джата (Борнео), Хатунбуарі (Меланезія), Непіт, Нуе Куа (Єгипет), Салюс (Рим), Росмерта (Галія)... Гностики-офіти також ототожнювали Матір з первісною зиією.
Образ змії є прямим відображенням прояву Божественної сили всередині людини. Цими знаннями володіли всі древні народи, що підтверджується сучасними дослідженнями.