Священна мова

Слово санскрит означає «досконало оброблений», «відшліфований», «культурний». Ця мова вважається священною, бо її використовували жерці для спілкування з Богом, нею написані релігійні тексти. Інші верстви населення — воїни, селяни, ремісники, торговці — спілкувались просторічною мовою під назвою пракрит. Компонент крит, у словах санскрит і пракрит, має значення «створений», а пра означає те саме, що й українське пра- в словах прадід, правнук, праліс, правітчизна, прабатько тощо. Тобто, термін пракрит означає «первісний», «правічний», «прастворений». З цими термінами пов'язані важливі два інші — санскріті (культура) та пракріті (природа).
Існує кілька різновидів санскриту. Є ведійський санскрит, ним написані веди («Ріґведа», «Атхарваведа», «Яджурведа» і «Самаведа»). Є епічний санскрит, котрим написані обидві епічні поеми Давньої Індії — велетенська «Махабгарата» й трохи менша «Рамаяна». Є класичний санскрит — мова решти художньої, наукової та релігійної літератури. І є буддійський санскрит (галерея санскритських літер).

Праукраїна й санскрит

Жодна мова світу настільки не вичитується повністю й живцем у санскриті, як наша сучасна українська мова (разом з діалектами).
Загально визнано, що на теренах сучасної України в давнину жили індоарійські племена, частина яких у II тисячолітті до нової ери вирушила у напрямку Індії, а частина лишилася, взявши участь в етногенезі балтійських i слов'янських народів, серед них й українського. Це свідчить, що на нашій давній землі звучав і санскрит — мова священнодійств, жерців і брахманів, мова літератури, науки, й культури.

У пам'ятках, написаних санскритом, особливо в «Рігведі», «Махабхараті» й «Рамаяні», багато точок дотикання з українською мовою, українцями й українськими реаліями, давніми і сучасними. Наш фольклор зберігає основний міф «Рігведи» про битву громовержця Індри з могутнім асуром, демоном Врітрою. В українських веснянках він виступає як злий цар Ворот або Воротар. «Рамаяна» також виявляє тісну спорідненість з українським фольклором, звичаями та обрядами. У «Махабхараті» боги, царі, мудреці й могутні воїни носять імена, які сьогодні побутують в українців як прізвища. Звернення до санскриту й санскритських джерел здатні пролити яскраве світло на нашу багатовікову історію й культуру.
Сліди цієї мови й досі зберігаються в нашому фольклорі, побутовій, обрядовій і весільній термінології, в іменах, прізвищах, етнонімах, топонімах і гідронімах.
Величезна подібність між санскритом i балтійськими та слов'янськими мовами свідчить або про розповсюдження санскриту в давнину на широких просторах Євразії, або ж про найтісніші контакти індоєвропейських народів в минулому. Подібність простежується не лише в основному лексичному фонді санскриту й цих мов, а й у граматичній побудові, тотожності численних префіксів, суфіксів, часток, наявності відмінків й відмінкових закінчень, кличної форми тощо. Ось деякі тільки лексичні сходження, для зручності більш-менш згруповані.